Очікує на перевірку

Громадський сектор Євромайдану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громадський сектор Євромайдану
(ГСЄ)
Дата заснуванняз 30 листопада 2013 року
Типспільнота громадських активістів
Офіційний сайтeuro-revolution.org
CMNS: Громадський сектор Євромайдану у Вікісховищі

Грома́дський се́ктор Євромайда́ну (ГСЄ) — спільнота активістів Євромайдану. Засадничим принципом діяльності є ненасильницький спротив[1][2]. Активісти об'єдналися після силового розгону студентів 30 листопада 2013 року, створивши на території Михайлівського монастиря пункт допомоги. Штаб-квартири ГСЄ діють у Києві, Львові та Харкові.

Діяльність та організація ГСЄ

[ред. | ред. код]

Громадський сектор Євромайдану починаючи з моменту свого заснування займався діяльністю, спрямованою на координацію та систематизацію зусиль волонтерів, інформаційно-просвітницьку діяльність, співпрацю із міжнародними організаціями та українською діаспорою[2][3].

Під час подій 18-20 лютого активісти Громадського сектору Євромайдану організували пункт допомоги на території Михайлівського монастиря, який функціонував по 26 лютого. Цілодобово потребуючим надавалася волонтерська допомога. Мітингарі поселялись в Києві та відправлялись додому в регіони. Тут же працювали лікарський, харчовий та побутовий склади, пункт збору теплих речей, кухня, медична служба та операційна кімната, інфоцентр та прес-центр. В пункт подавались відомості про загиблих та зниклих, тут збирались фінанси для допомоги пораненим та сім'ям убитих. Волонтери акумулювали та розповсюджували інформацію стосовно актуальних потреб в усіх пунктах допомоги Майдану. Біля входу на територію собору регулярно чергували кілька десятків автомобілів волонтерів, які допомагали з транспортними потребами[4].

Єдиного лідера організація не має. Однак різні напрямки діяльності координуються різними людьми, що фактично є відповідальними за них[2].

Під час наймасовіших подій на Майдані ядро Громадського сектору складало близько тридцяти осіб. Разом із активістами, які займалися організацією різних акцій, веденням колони, пікетуваннями, плануваннями — близько 80. Волонтерська мережа людей із досвідом роботи становила близько тисячі осіб[5]. Координація дій волонтерів під час Єврореволюції відбувалася у формі СМС-розсилки та обдзвону[1].

Частина активістів ГСЄ входили до 26-ї та 4-ї сотень Самооборони Майдану.

Окремі акції

[ред. | ред. код]

Широкого медійного розголосу набула низка мирних акцій протесту, організованих Громадським сектором в рамках подій Євромайдану. Серед них:

Після відставки Януковича

[ред. | ред. код]

Після втечі Януковича в Росію та завершення Євромайдану Громадський сектор змінив форми своєї діяльності. У кінці лютого 2014 активісти ГСЄ допомагали журналістам YanukovychLeaks рятувати документи Януковича з Межигір'я, виловлені у Дніпрі[14]. Низка активістів Громадського сектору стали співорганізаторами суспільної ініціативи «Реанімаційний пакет реформ»[15]. Також частина активістів ГСЄ почала займатись волонтерською діяльністю в Українському кризовому медіа-центрі.

Громадський сектор Євромайдану продовжує привертати увагу до актуальних подій. Наприклад, 5 березня, під час анексії Криму Росією, було проведено акцію «Солдатики для Путіна», під час якої діти надіслали своїх іграшкових солдатиків в Кремль із закликом «Дядя Путін, хочеш гратися у війну — бери мого солдатика, не чіпай тата»[16][17][18].

22 липня відбувся «Всеукраїнський день солідарності з Харковом» з приводу місяця від побиття євромайданівців Харкова спецпризначенцями підрозділу «Грифон», яке залишилось непокараним. Акція відбулась одночасно в Харкові, Києві, Львові, Одесі, Чернігові та Херсоні[19].

9 серпня біля головного офісу банку ВТБ активісти зібрали для переробки на макулатуру 53 кілограми газети «Вести», до випуску якої причетні структури Сергія Курченка та Олександра Януковича. Виручені кошти були спрямовані бійцям АТО[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Любов Величко, Іван Тертий. Громадський сектор Майдану. Від поселення активістів до виготовлення агітпродукції // ТЕКСТИ.ORG.UA. — 3 лютого 2014. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  2. ↑ а б в Галина Титиш. «Я дівчинка. Я не хочу сукню, я хочу змінити цю систему»: молодь, яка творить мирний протест // Українська правда. Життя. — 19 грудня 2013. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  3. ↑ Ігор Луценко. Громадський сектор Євромайдану // Українська правда. Блоги. — 10 грудня 2013. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  4. ↑ Ігор Луценко. Пункт допомоги на Михайлівському завершив свою місію. Звіт // Українська правда. Блоги. — 3 березня 2014. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  5. ↑ Христина Гоголь. «На Майдані ти стаєш іншим, він тебе зобов'язує бути кращим», — львівська активістка із самого серця Євромайдану // Новий погляд. — 25 грудня 2013. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  6. ↑ Українки з Євромайдану подарували Путіну гарбуз // ТСН. — 17 грудня 2013. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  7. ↑ «Боже, невже це я?» — міліціонерам показали їхні обличчя // Радіо Свобода. — 30 грудня 2013. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  8. ↑ Using Mirrors To Show Police What They Have Become // Popular Resistance. — January 4th, 2014 [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  9. ↑ Євромайдан закликав: «Не бійся виходити» // Українська правда. — 31 грудня 2013. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 26 липня 2014.
  10. ↑ Максим Опанасенко. Майдан прийшов на Банкову: «Ні диктатурі!» (фото) // Свідомо. — 17 січня 2014. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  11. ↑ Руслана зіграла на революційному «інструменті свободи» на Грушевського // Еспресо TV. — 10 лютого 2014. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  12. ↑ Активістів не впустили на суд, де проходить справа «Народ України — проти Захарченка». Вони пікетують // Український погляд. — 13 лютого 2014. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  13. ↑ На підтримку заарештованих ультрас активісти пікетували посольство Білорусі // galinfo. — 14 лютого 2014. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  14. ↑ Хто ми // YanukovychLeaks. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  15. ↑ Про Реанімаційний Пакет Реформ // Реанімаційний Пакет Реформ. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  16. ↑ Українські діти надіслали Путіну іграшкових солдатиків, аби той «погрався у війну» // ТСН. — 5 березня 2014. Архів оригіналу за 5 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  17. ↑ Українські діти надіслали Путіну іграшкових солдатиків // Укрінформ. — 5 березня 2014. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  18. ↑ Путіну надіслали «армію» з Майдану // Радіо Свобода. — 5 березня 2013. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  19. ↑ Всеукраинский день солидарности с Харьковом 22 июля // E-news. 23 липня 2014. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 26 липня 2014.
  20. ↑ Активісти «примусили» газету «Вєсті» фінансувати АТО // Радіо Свобода. — 9 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 9 серпня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Громадський сектор Євромайдану
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Громадський_сектор_Євромайдану&oldid=36170788